Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.03.2014 року у справі №5023/2005/12
Ухвала КГС ВП від 30.07.2018 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 03.02.2015 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №5023/2005/12
Ухвала КГС ВП від 24.06.2018 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №5023/2005/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 5023/2005/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Панової І.Ю., Погребняка В.Я., за участю представників сторін:

ПАТ "ВТБ Банк" - Карасюка О.В., Ткаченка С.В.,

ПАТ "ПУМБ" - Награбовського О.В.,

арбітражного керуючого Куліченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі №5023/2005/12 за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання банкрутом Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2015 у справі № 5023/2005/12 (суддя Дзюба О.А.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, заяву ПАТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" задоволено в повному обсязі в загальній сумі 133142028,00 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 126640810,00 грн.; вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, в сумі 6500000,00 грн.; вимоги по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 (головуючий суддя Шевель О.В., судді Крестьянінов О.О., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, скасовано. Заяву ПАТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника задоволено в повному обсязі в загальній сумі 133142028,00 грн. Визнано кредиторські вимоги ПАТ "ПУМБ" у розмірі 133142028,00 грн., з яких:

1218,00 грн. вимог по сплаті судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів;

126640810,00 грн. основної заборгованості - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

6500000,00 грн. вимог, що забезпечені заставою майна боржника - окремо внести до реєстру вимог кредиторів.

Справу направлено до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі №5023/2005/12 частково скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "ПУМБ" частково, а саме, в розмірі 6501218,00 грн. вимог, що забезпечені заставою майна боржника та відмовити у визнанні 126640810,00 грн. основної заборгованості в зв'язку з припиненням зобов'язань за договором поруки №7.5-87/П-5 від 29.01.2009 , посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Іноземного товариства "Торговий дім "ХЗШВ" за заявою ПАТ "ВТБ Банк" на підставі ст.ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, розгляд даної справи здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013р.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 13.08.2014р. введено судову процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Куліченка М.В.

23.09.2014р. в газеті "Голос України" №181(5931) розміщено оголошення про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення арбітражного керуючого та прийняття вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування оголошення.

22.10.2014 ПАТ "ПУМБ" звернулося до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника, в якій банк просив внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "ПУМБ": 1218,00 грн. до першої черги вимог кредиторів, 8361300.00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на дату заявлення вимог становило еквівалент 108283851,78 грн.) до четвертої черги вимог кредиторів, а також окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги на суму 6500000,00 грн.

25.10.2014 в газеті "Голос України" №206(5956) у зв'язку із технічною опискою у коді ЄДРПОУ боржника та в адресі його місцезнаходження ініціюючим кредитором опубліковано виправлений текст оголошення.

21.11.2014 ПАТ "ПУМБ" звернулося із уточненою заявою, в якій просив внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "ПУМБ" в загальній сумі 133142028,00 грн., з яких: 1218,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів, 8361300,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ на дату заявлення вимог становило еквівалент 126640810,00 грн.) - до четвертої черги вимог кредиторів, а також окремо внести до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою вимоги на суму 6500000,00 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.08.2015 заяву ПАТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника задоволено в повному обсязі в загальній сумі 6500000,00 грн.

Ухвалою про виправлення описки від 17.08.2015 суд першої інстанції вніс виправлення до ухвали 05.08.2015, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: "Заяву ПАТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника задовольнити в повному обсязі в загальній сумі 133142028,00 грн., що складається: основна заборгованість в сумі 126640810,00 грн.; вимоги, що забезпечені заставою майна боржника в сумі 6500000,00 грн. та вимоги по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн."

Переглянувши справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права та скасував ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, керуючись п.2 ч.3 ст.104 ГПК України.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в резолютивній частині ухвали від 05.08.2015 судом першої інстанції визнано кредиторські вимоги ПАТ "ВТБ Банк" лише на суму 6500000,00 грн. Ухвалою від 17.08.2015 судом було внесено виправлення до ухвали від 05.08.2015, відповідно до якого заяву ПАТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника задоволено в повному обсязі в загальній сумі 133142028,00 грн., у тому числі: основна заборгованість в сумі 126640810,00 грн.; вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, в сумі 6500000,00 грн.; вимоги по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Тобто, ухвалою від 17.08.2015 про виправлення описки, винесеною без виклику сторін, було суттєво збільшено суму визнаних в ухвалі від 05.08.2015 кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ".

Однак, копії оскаржуваної ухвали від 05.08.2015 та ухвали про виправлення описки від 17.08.2015 було направлено тільки ПАТ "ПУМБ", розпоряднику майна та боржнику, а іншим сторонам у справі (у тому числі і ПАТ "ВТБ Банк") зазначені ухвали судом не надсилались.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ініціюючого кредитора - ПАТ "ВТБ Банк" про час та місце саме того судового засідання, в якому розглядалися кредиторські вимоги ПАТ "ПУМБ", у зв'язку з цим ПАТ "ВТБ Банк" не приймало участь у судовому засіданні, що призвело до порушення його процесуальних прав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дану справу розглянуто господарським судом за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно скасовано незаконну ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, яка винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, розглянувши справу по суті відповідно до ст.101 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та підтвердженість належними доказами заявлених ПАТ "ПУМБ" кредиторських вимог в загальній сумі 133142028,00 грн., тому вони підлягають визнанню та з урахуванням черговості задоволення вимог віднесенню в сумі 1218,00 грн. по сплаті судового збору - до першої черги задоволення вимог кредиторів; в сумі 126640810,00 грн. основної заборгованості - до четвертої черги задоволення; вимоги, що забезпечені заставою майна боржника в сумі 6500000,00 грн. - окремо до реєстру вимог кредиторів.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується, оскільки при розгляді по суті кредиторських вимог ПАТ "ПУМБ" суд апеляційної інстанції не повно з'ясував всі обставини справи та не надав належної правової оцінки всім доводам та запереченням сторін.

Згідно з статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, як первісну заяву ПАТ "ПУМБ" з вимогами до боржника від 22.10.2014, так і уточнену заяву від 21.11.2014, кредитором було подано у встановлений законом строк.

Так, звертаючись із заявою з грошовими вимогами до боржника, ПАТ "ПУМБ" послалося на те, що 30.05.2008 між ПАТ "ПУМБ" (як кредитором) та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (як позичальником) укладено кредитний договір №7.5-87 з додатковою угодою №1 від 13.08.08 та додатковою угодою №2 від 29.012009, відповідно до якого кредитор зобов'язався надати позичальнику у тимчасове платне користування кредитні кошти у вигляді поновлювальною кредитної лінії з лімітом у розмірі 8500000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти зазначену суму кредитних коштів, використати її за цільовим призначенням, сплатити ПАТ "ПУМБ" проценти за користування кредитними коштами і повернути їх в розмірах та в термін, що передбачені пунктом 6.1. кредитного договору.

ПАТ "ПУМБ" належним чином виконало покладені кредитним договором на нього обов'язки, відкривши позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти згідно з заявками позичальника у розмірі 8453500,00 доларів США.

Позичальник був зобов'язаний повернути основну суму заборгованості за кредитним договором в строк до 29.05.2009, проте вказане зобов'язання виконав частково і 10.03.2009 він повернув кредиторові 92200,00 доларів США.

Як встановив суд апеляційної інстанції, станом на 29.05.2009 основна заборгованість ДП "Харківський завод шампанських вин" за кредитним договором склала 8361300,00 доларів США, яка не була погашена в подальшому та існувала як на момент порушення провадження в даній справі про банкрутство (07.05.2012), так і на час звернення ПАТ "ПУМБ" у 2014 році до суду із заявою про визнання його кредиторських вимог. Сума нарахованих ПАТ "ПУМБ" та несплачених відсотків за користування кредитом згідно з розрахунком заборгованості склала 7745788,93 доларів США.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 29.01.2009 між боржником - ІП "ТД "ХЗШВ" та ПАТ "ПУМБ" було укладено договір поруки №7.5-87/П-5, відповідно до якого боржник поручився перед ПАТ "ПУМБ" за виконання ДП "ХЗШВ" зобов'язань зі сплати основного боргу за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки у разі порушення ДП "ХЗШВ" зобов'язань, що випливають з кредитного договору ДП "ХЗШВ" і ІП "ТД "ХЗШВ" відповідають перед ПАТ "ПУМБ" як солідарні боржники.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що ІП "ТД "ХЗШВ" на підставі договору поруки несе солідарну відповідальність з ДП "ХЗШВ" перед ПАТ "ПУМБ" за невиконання ДП "ХЗШВ" умов кредитного договору зі сплати основної суми кредиту в розмірі 8361300,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату заявлення вимог (1514,6067 гривень/100.00 доларів США) становить еквівалент 126640810,00 грн.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги ПАТ "ПУМБ" до боржника в сумі 126640810,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та узгодженими з обставинами справи, тому підлягають задоволенню з віднесенням до четвертої черги вимог кредиторів.

При цьому, спростовуючи доводи ПАТ "ВТБ Банк" про те, що зобов'язання за договором поруки припинились, оскільки ПАТ "ПУМБ" не звернувся з позовом до поручителя протягом шести місяців з дня закінчення строку дії кредитного договору (29.05.2009), суд апеляційної інстанції послався на те, що дата 29.05.2009 є кінцевим терміном повернення позичальником кредиту, а не днем закінчення строку дії договору. Оскільки на час розгляду справи позичальником ДП "ХЗШВ" зобов'язання за кредитним договором не виконане, суд дійшов висновку про те, що вказане зобов'язання не є таким, що припинене. Крім цього, основне зобов'язання ДП "ХЗШВ" за кредитним договором забезпечене ІП "ТД "ХЗШВ" не лише за договором поруки, але й за договором застави, тому до правовідносин, пов'язаних із заставою, не застосовуються положення законодавства, що регулюють поруку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором поруки чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про її дію до повного припинення зобов'язань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Однак, дійшовши висновку про те, що порука за договором поруки не є припиненою, оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи встановлено в договорі поруки строк її дії, а в разі не встановлення такого строку, суд повинен був з'ясувати, чи не припинила дію порука відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції не дослідив, чи було пред'явлено кредитором вимогу до поручителя протягом встановленого ст.559 ЦК України строку та не надав оцінку доводам ПАТ "ПУМБ", викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно направлення ним 03.06.2009 вимоги до боржника про виконання зобов'язання, що забезпечене порукою, у повному обсязі.

Таким чином, визнаючи кредиторські вимоги ПАТ "ПУМБ" на суму 126640810,00 грн., які грунтуються на договорі поруки №7.5-87/П-5 від 29.01.2009, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи ПАТ "ВТБ Банк" щодо припинення вказаного договору поруки та не надав цим доводам належної правової оцінки з урахуванням вимог статті 559 ЦК України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в постановах Верховного Суду України у справі №6-53цс14 від 17.09.2014року, у справі №6-1899цс15 від 03.02.2016року, у справі №6-2239цс15 від 24.02.2016 року викладені правові висновки щодо врегулювання правовідносин з припинення поруки у зв'язку з закінченням строку її чинності.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в забезпечення виконання зобов'язань ДП "ХЗШВ" за кредитним договором, 29.01.2009 між ПАТ "ПУМБ" та ІП "ТД "ХЗШВ" було укладено договір застави товарів в обороті №7.5-87/ЗТ-4, згідно якого ІП "ТД "ХЗШВ" передало в заставу ПАТ "ПУМБ" рухоме майно (товари в обороті) загальною балансовою вартістю 6500007,20 грн.

За домовленістю сторін, на момент укладення договору застави предмет застави оцінено у сумі 6500000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2.1 статті 1 договору застави, заставою за цим договором забезпечені всі зобов'язання ДП "ХЗШВ" за кредитним договором (з повернення кредиту, сплати процентів, пені, штрафів та інших платежів, передбачених кредитним договором).

Врахувавши черговість задоволення вимог кредиторів, передбачену ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги банку в сумі 6500000,00 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі, зокрема, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Однак, дійшовши висновку про те, що кредиторські вимоги ПАТ "ПУМБ" в сумі 6500000,00 грн., підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, суд апеляційної інстанції не перевірив наявність предмету застави, а саме, товарів в обороті згідно договору застави №7.5-87/ЗТ-4 від 29.01.2009 та не дослідив, чи внесено обтяження заставою до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та чи не було припинено право застави відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України .

Наведене свідчить про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення судом вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на вищевикладене та враховуючи вимоги ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та ухвала господарського суду Харківської області від 05.08.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, підлягають скасуванню, а справа в скасованій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2015, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2015, у справі №5023/2005/12 скасувати.

Справу №5023/2005/12 в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Панова І.Ю. Погребняк В.Я.